ДОВІДКА

про підсумки проведення Тижня охорони праці та безпеки життєдіяльності

в дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) спеціального типу №13 «Золотий ключик» Черкаської міської ради

      На виконання річного плану роботи закладу освіти, наказу департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради «Про організацію та проведення тижня з охорони праці та безпеки життєдіяльності» від 08.04.2025 №228 та відповідно до наказу по дошкільному навчальному закладу «Про проведення Тижня охорони праці та безпеки життєдіяльності в дошкільному навчальному закладі» від 10.04.2025 р. №30 з метою профілактики виробничого травматизму, підвищення рівня обізнаності працівників, дітей та батьків з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, з 21.04.2025 по 25.04.2025 р  у  дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) спеціального типу №13 «Золотий ключик»було організовано та проведено Тиждень охорони праці та безпеки життєдіяльності.

     Захід мав на меті формування у здобувачів освіти та працівників закладу відповідального ставлення до питань безпеки, ознайомлення з основними правилами охорони праці, пожежної безпеки, безпеки в побуті та на вулиці, а також сприяв підвищенню загального рівня культури безпечної поведінки.

     У рамках Тижня були реалізовані такі заходи:

1. Інформаційно-роз’яснювальна робота:
2. Оновлено куточки з охорони праці та безпеки життєдіяльності.
3. Розміщено інформаційні бюлетені, пам’ятки, листівки для працівників і  батьків.
4. Проведено виставку дитячих малюнків на тему «Охорона праці – очима дітей».
5. Розроблено та затверджено план заходів, які проводились протягом Тижня охорони праці та безпеки життєдіяльності. План заходів включав такі питання: правові та організаційні, гігієнічні навчання та виробнича санітарія, електробезпека, пожежна безпека.
6. Робота з працівниками:
7. Проведено перевірку інструктажів з охорони праці, пожежної та електробезпеки.
8. Перевірено наявність і актуальність інструкцій з охорони праці та посадових інструкцій.
9. Здійснено моніторинг стану робочих місць, освітлення, вентиляції, дотримання санітарно-гігієнічних норм.
10. Посилено контроль за технічним станом електрообладнання, ігрового та спортивного інвентарю.
11. Робота з дітьми:
12. Вихователі в групових приміщеннях підготували осередки з безпеки та життєдіяльності дітей, де у доступній формі діти могли ознайомитися з ілюстраціями, цікавими дидактичними іграми, розмальовками та книгами на дану тему.
13. Проведено тематичні заняття та бесіди за віком: «Що таке безпека», «Вогонь — друг чи ворог?», «Правила поведінки на дорозі».
14. Організовано перегляд відеоматеріалів, презентацій та мультфільмів з питань безпеки.
15. Відбулися рольові ігри, моделювання ситуацій небезпеки з подальшим обговоренням варіантів дій.
16. Профілактична робота з батьками:
17. Проведено консультації: «Безпечне середовище вдома», «Як запобігти дитячому травматизму»;
18. Надано інструктивно-методичні матеріали та поради щодо дотримання правил безпеки у побуті.

Результати:

• Працівники закладу проявили активність і відповідальність у питаннях охорони праці.
• Діти засвоїли основні поняття безпечної поведінки та навчилися розпізнавати потенційно небезпечні ситуації.
• Батьки виявили зацікавленість та готовність співпрацювати в питаннях безпеки дітей.
• Усі заплановані заходи виконано повністю, роботу визнано ефективною.

Подальші кроки щодо вдосконалення умов праці та безпеки у закладі:

1. Проведення щоквартального моніторингу стану охорони праці, дотримання санітарно-гігієнічних вимог та безпеки на робочих місцях.
2. Регулярне оновлення інструкцій з охорони праці, з урахуванням змін у законодавстві та рекомендацій контролюючих органів.
3. Підвищення рівня професійної компетентності працівників шляхом участі у тематичних семінарах, тренінгах, курсах з питань безпеки праці.
4. Організація тематичних заходів щомісячно (тематичні дні безпеки, флешмоби, майстер-класи для дітей).
5. Перевірка справності засобів пожежогасіння, оновлення схем евакуації у приміщеннях закладу.
6. Залучення батьків до спільних заходів (спільні навчання, участь у виховних годинах, консультації).
7. Посилення контролю з боку адміністрації за дотриманням вимог безпеки праці всіма працівниками та веденням відповідної документації.
8. Оновлення ватно-марлевих повʼязок для працівників закладу.

Висновок:

Проведення Тижня охорони праці стало важливим елементом у системі формування безпечного середовища, сприяло покращенню інформаційної обізнаності всіх учасників освітнього процесу, а також активізувало профілактичну та виховну роботу в закладі.

Вихователь-методист / відповідальний за охорону праці                     Яна ЧОРНОУС

1. Лист МОН “Про рекомендації працівникам закладу дошкільної освіти на період дії воєнного стану в Україні”

Додаток 1. Методичні рекомендації щодо здійснення освітньої діяльності з питань дошкільної освіти на період дії правового режиму воєнного стану

Додаток 2. Щодо здійснення заходів захисту вихованців під час освітнього процесу в умовах воєнного стану та надзвичайних ситуацій

2. План реагування на надзвичайні ситуації вихователя закладу дошкільної освіти

Сезон кліщів розпочато. Піки активності щороку припадають на квітень-травень та серпень-вересень. Ці невеликі створіння можуть переносити збудників як вірусних, так і бактеріальних захворювань. Але як захиститись від укусів кліщів під час прогулянки у парку чи пікніку у лісі і що робити, якщо виявили кліща на шкірі?!

Ось кілька порад, які допоможуть уникнути укусів кліщів:

1. Подбайте про відповідний одяг. Обов’язково одягніть кепку, панамку, косинку тощо. Бажано одягати світлий однотонний одяг з довгими рукавами, який щільно прилягає до тіла, так легше буде помітити кліщів і зменшить ризик укусів.

2. Кожні 2 години прогулянки оглядайте себе і дітей, аби виявити кліщів. Особливо ретельно обстежуйте ділянки тіла, покриті волоссям.

3. Місце для привалів на природі звільняйте від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25 м.

4. При поверненні додому, відразу змініть і ретельно огляньте одяг, виперіть та випрасуйте його. Найчастіше кліщі чіпляються до одягу людини, тому можуть присмоктуватись не лише під час перебування на природі, а й згодом, перекочувавши із одягу. Не варто залишати цей одяг біля ліжка чи спати у ньому. Витрушування одягу не рятує від кліщів.

5. Перевірте речі, які принесли з прогулянки (підстилки, сумки тощо).

6. Якщо на природу брали домашнього улюбленця – його також слід оглянути на наявність кліщів.

Під час проведення новорічних свят необхідно знати:

– сучасні синтетичні ялинки оброблені спеціальним розчином і виготовлені із пластмаси, яка не виділяє отруйних речовин при нагріванні;

– щоб перевірити безпечність штучної красуні, відщипніть шматок пластмаси, з якої вона виготовлена, і нагрійте її сірником (підпалити) – якість диму чи швидкість горіння безпомилково вкажуть на вогнестійкість та не токсичність ялинки: якщо спостерігається швидке спалахування або ж дим подразнює слизову носоглотки – ялинка токсична (!);

– скляні прикраси та електричні гірлянди розвішуйте на небезпечній для дітей висоті, оскільки бажання провести «експерт – аналіз» вмісту кольорового вогника або кульки може закінчитися електричним шоком чи ураженням;

– дотримуйтесь обережності при розкидуванні конфетті – дитина може разом із повітрям випадково в дохнути конфетті, і вони, потрапивши в дихальні шляхи, спровокують або алергію, або навіть призведуть до летального випадку;

– для прикрашення ялинки ілюзією снігу використовуйте тільки просочений вогнестійкий розчин – вату використовувати не рекомендується;

– всю піротехніку (свічки, хлопавки, бенгальські вогні, ракети, звукові жарти і фонтани вогню) купуйте виключно в спеціалізованих магазинах чи кіосках;

– обов’язково перевірте термін зберігання виробу – якщо він закінчився, краще утримайтесь від покупки;

– не підривайте петарди у приміщеннях, бо вони мають небезпечний радіус дії від 0,5 до 5 м.;

– не спостерігайте за петардами з близької відстані, бо дрібні частинки,що розлітаються, можуть пошкодити очі чи підпалити щось у квартирі;

– ні в якому разі не застосовуйте петард поряд з маленькими дітьми, оскільки це може призвести до розладу психіки дитини;

– будьте обережні при використанні бенгальських вогнів – паличку з вогнем тримайте на відстані витягнутої руки і не підносьте близько до очей, одягу чи ялинки;

– встановлюйте ялинку на стійкій основі так, щоб гілки не торкалися до стін і стелі та були на безпечній відстані від електроприладів і побутових речей;

– не встановлюйте ялинку на високій підставці – стільцях, табуретках, журнальних столиках та ін.;

– поставте стовбур ялинки у відро з мокрим піском і час від часу зволожуйте його;

– якщо ялинка засохла, викиньте її, тому що вона може спалахнути як факел;

– не запалюйте на ялинці свічки, бенгальські вогні, а також саморобні електрогірлянди;

– пам’ятайте, що особливо небезпечним на ялинці є золотаво-сріблястий дощик з алюмінієвої фольги, бо він може замкнути електрогірлянду;

– не забувайте: діти можуть перебувати біля ялинки з увімкненою гірляндою тільки у присутності дорослих, вимикайте її, коли виходите з кімнати;

– закріплюйте свічки на твердій поверхні, не покритій скатертиною чи серветкою;

– завжди тримайте неподалік від ялинки декілька паперових пакетів із піском, ємність з водою, стареньку ковдру, електричний ліхтарик;

– обробіть ялинку спеціальним вогнестійким розчином з метою запобігання виникнення пожежі.

Дії при загоранні ялинки:

– при загоранні електрогірлянди негайно вийміть із розетки вилку електроприладу (вона повинна бути в доступному місці) чи вимкніть автоматичні запобіжники (викрутіть пробки) в електросиловій;

– зателефонуйте у пожежну охорону – телефон 101;

– зваліть ялинку на підлогу, щоб полум’я не піднімалось угору (можуть зайнятися шпалери та штори);

– накиньте на неї ковдру, закидайте вогонь піском чи залийте водою (якщо нежива ялинка);

– не забудьте, що синтетична ялинка горить швидше, при цьому матеріал, з якого вона виготовлена, плавиться і розтікається, виділяючи отруйні речовини (оксид вуглецю, синильну кислоту і фосген);

– ні в якому разі не гасіть водою полімери, які горять, бо можливе розкидання іскор і розплавленої маси;

– не торкаючись до палаючої синтетичної ялинки голими руками, накиньте на неї цупке покривало і засипте вогнем;

– до прибуття пожежників постарайтеся за допомогою піску та води ліквідувати осередок пожежі або хоча б не допустити розповсюдження вогню, накинувши на речі, які зайнялися від пожежі, цупку мокру тканину чи ковдру;

– не відчиняйте вікна і двері, як і в інших випадках пожежі у приміщенні, квартирі, оскільки протяг більше розідме полум’я;

– якщо загасити пожежу неможливо, то щільно зачиніть двері в приміщення (кімнату), де виникла пожежа, і поливайте їх ззовні водою;

– повідомте працівників (людей присутніх на святі у квартирі),  дітей про виникнення пожежі та, якщо це необхідно, виведіть їх з закладу або квартири.

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом по дошкільному навчальному

закладу )ясла-садок) спеціального типу

№ 13 «Золотий ключик»

від 16.01.2018 р. № 08

Завідувач ___________ Тодоренко Т.О.

Заходи

безпеки поводження  на водоймищах в зимовий період

Взимку вода вабить дітлахів та дорослих не менше, ніж літом, адже без катання на ковзанах, прогулянок по замерзлих водоймищах або риболовлі канікули просто неможливі. А для покоління XXI століття це взагалі екстрим!

Який, на жаль, нерідко закінчується трагічно.

​

Отже:

• перш ніж ступати на лід, дізнайтеся про товщину льодового покриву на водоймі: у різних місцях річок та озер товщина льодового покриву може бути різною, у гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією;
• міцність льоду можна частково визначити візуально (при температурі повітря нижче 0)

 за кольором:

• лід блакитного кольору – найміцніший;
• білого – міцність у два рази менша;
• сірий – свідчення про присутність води у товщі льоду;

 за товщею:

• лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною не менше 5-7 см. – витримає лише одну людину;
• для групи людей (масові переправи пішки) – товщиною не менше 15 см. (дистанція у колоні по 4 чоловіка 5 м.);
• для влаштування ковзанки – не менше 10-12 см.;
• при масовому катанні на ковзанах – 25 см.;
• для переправи вантажного автомобіля (колісного) вагою 15т. – 35-43 см. (дистанція у колоні не менше 35 м.);
• для гусеничного трактора і тягача вагою 20т. – 40-60см. (дистанція у колоні не менше 30 м.);
• лід неміцний біля стоку води (наприклад, із підприємства або фабрики);  
• тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами снігу, у місцях, де водорості повмерзали у лід;
•  тонкий лід там, де б’ють ключі, де швидка течія або струмок впадає в річку.

Тому:

• ні в якому разі не перевіряйте міцність льоду ударом ноги, а тільки за допомогою пешні;
• негайно припиніть рух якщо лід недостатньо міцний і почав тріщати, при цьому повертайтеся лише своїми слідами, не біжіть, а відходьте повільно, роблячи перші кроки не відриваючи ступні ніг від поверхні льоду;
• якщо ви на лижах і треба прокладати лижню, кріплення лиж відстебніть, зніміть з рук петлі лижних палиць і тримайте палиці в руках;
• якщо є рюкзак, то повісьте його лише на одне плече, а краще волочіть на мотузці на 2-3 метри позаду;
• якщо ви йдете гру­пою, відстань між лижниками (та й пішоходами) не скорочуйте менше ніж на 5 м. (відстань повинна бути не менше 5-6 м.);
• під час руху лижник, який іде першим, ударами палиць перевіряє міцність льоду та контролює його стан;
• виміряти точну товщину можна, лише знявши спочатку верхній (каламутний) проша­рок від снігового, зовсім уже неміцного льоду;
• якщо лід почав тріщати, не біжіть, а відходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду.

                                                               Правила безпеки на зимовій рибній ловлі

• не пробивайте поруч багато лунок;
• не збирайтеся великими групами на одному місці;
• не пробивайте лунки на переправах;
• не ловіть рибу поблизу вимоїн та занадто далеко від берега;
• завжди майте під рукою міцну мотузку 12-15 метрів;
• тримайте поруч з лункою дошку або велику гілку;

                                                                               Дії при потраплянні у воду

Якщо ви провалилися на льоду річки або озера, то:

• широко розкиньте руки по краях льодового пролому та утримуйтеся від занурення з головою;
• намагайтеся, не обламуючи краю пролому, без різких рухів вибиратися на лід, наповзаючи грудьми і по черзі витягаючи на поверхню ноги;
• вибравшись із льодового пролому, відкотіться, а потім повзіть у той бік, звідки ви прийшли і де міцність льоду, таким чином, перевірена;
• будьте обережні до самого бере­га, а там не зупиняйтеся, доки не опинитеся у теплі.

Якщо на ваших очах на льоду провалилася людина, то:

• негайно сповістіть їй, що йдете на допомогу;
• візьміть лижі, дошку, фанеру (це збільшить площу опори) і повзіть на них, широко розкидаючи при цьому руки і не підповзаючи до самого краю ополонки;
• ремені, шарфи, дошки, жердини, санки або лижі допоможуть врятувати людину – кидати їх потрібно з відстані 3-4 метрів;
• якщо ви не один, тоді, узявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і ру­хайтеся до пролому, а подавши постраждалому підручний засіб порятунку, витягайте його на лід і повзіть з небезпечної зони;
• не допустіть переохолодження потерпілого: негайно укрийте його від вітру і якнайшвидше допровадьте в тепле місце, розітріть, переодягніть в сухий одяг і напоїть чаєм.

                                                                     Дії при переохолодженні (гіпотермії)

​

Ознаки гіпотермії:

1) при легкій гіпотермії:

– з’являється неконтрольоване тремтіння;

– спостерігається втрата координації рухів;

– притупляється свідомість;

– виникають позиви сечовипускання.

2) при важкій гіпотермії:

– бліде, одутле обличчя;

– апатія, сонливість;

– погана координація рухів;

– млява, невиразна мова;

– ірраціональна поведінка (постраждалий може нагадувати п’яного);

– припинення неконтрольованого тремтіння;

– уповільнений, нерегулярні пульс, серцебиття і дихання.

                                                                                  Перша допомога

Дії до прибуття лікаря:

• постраждалого перенесіть у тепле місце (при цьому пересувайте його дуже обережно і намагайтеся підтримувати у горизонтальному положенні);
• покладіть його так, щоб ноги були вище, ніж голова;
• зніміть з нього вологий одяг, замініть сухим і починайте зігрівання;
• закутайте постраждалого в сухі ковдри або додатковий одяг (ще краще – покласти його в попередньо нагрітий спальний мішок);
• накрийте чим-небудь його голову;
• якщо постраждалий у повній свідомості, дайте йому тепле питво;
• якщо ви у приміщенні, спробуйте зробити йому теплу, кімнатної температури (але не гарячу) ванну;
• зігрівання потрібно проводити поступово: здійснюю­чи масаж тіла, температуру води доводять до 36°С.;
• якщо ванна недосяжна, прикладіть теплі (але не гарячі) грілки до шиї, під пахви і до паху постраждалого;
• якщо тепла вода недосяжна, використайте тепло свого тіла;
• після того, як шкіра постраждалого стане рожевою, проведіть штучне дихання і масаж серця;
• після появи самостійного дихання, постраждалого тепло закутують, дають гарячий чай, молоко;
• при відмороженні кінцівок постраждалому надають відповідну допомогу і доставляють до найближчого лікувального закладу, не допускаючи повторного переохолодження.

Це потрібно запам’ятати:

​

• НЕ залишайте постраждалого без уваги і піклування ні на хвилинку;
• НЕ намагайтеся відігріти постраждалого одномоментно (необхідне поступове зігрівання);
• НЕ розтирайте шкіру або кінцівки постраждалого;
• НЕ занурюйте у гарячу воду (можна тільки у теплу);
• НЕ дозволяйте постраждалому рухатися (примусьте його лежати нерухомо);
• НЕ допускайте, щоб тепло від печі або калорифера надходило безпосередньо на шкіру постраждалого;
• НЕ використовуйте гарячі грілки;
• НЕ давайте гарячу їжу або питво (можна тільки тепле);
• НЕ давайте їжу або питво взагалі, якщо він без свідомості або у напівсвідомому стані;
• НЕ давайте постраждалому ніяких алкогольних напоїв.