• Профілактика вітряної віспи.

    Що таке вітряна віспа?

    Вітряна віспа (або вітрянка) – це інфекційне захворювання, викликане вірусом Varicella zoster. Головний спосіб передачі – повітряно-крапельний. Це захворювання зазвичай вражає дітей, але може виникнути і у дорослих, які не хворіли вітрянкою в дитинстві або не були вакциновані проти неї. Діти, які хворіли на вітрянку, зазвичай отримують пожиттєвий імунітет до цього захворювання, але вірус може залишитися в організмі в «сплячому» стані і викликати появу оперізувального лишаю у більш пізньому віці.

    Основні симптоми вітрянки включають:

    • висип на шкірі у вигляді пухирців;
    • підвищення температури тіла (інколи може сягати 38°C і вище);
    • загальне нездужання та слабкість по всьому тілу;
    • головний біль;
    • свербіж в області висипу.

    Інкубаційний період вітрянки становить від 10 до 21 дня після контакту із зараженою особою. Зазвичай симптоми вітрянки проявляються через 14-16 днів після інфікування.

    Який вплив на організм?

    Більшість людей переносять вітрянку без ускладнень, особливо діти. Однак у дорослих, немовлят або осіб із зниженим імунітетом можливі ускладнення:

    • бактеріальні інфекції шкіри – можуть проявлятися у вигляді червоних, запалених утворень, абсцесів чи фурункулів;
    • пневмонія – викликане інфекцією запалення легень, яке супроводжується високою температурою, кашлем з виділенням мокротиння та утрудненим диханням;
    • енцефаліт – запалення мозку, яке може спричинити головний біль, лихоманку, конфузію та, у важких випадках, навіть кому;
    • запалення серцевого м’язу (міокардит) – може проявлятися у вигляді болю в грудях, нездужання та неритмічного серцебиття.

    Як лікувати вітряну віспу?

    Лікування вітрянки, як правило, здійснюється в домашніх умовах і спрямоване на зменшення симптомів:

    1. Застосування антигістамінних препаратів, щоб зменшити свербіж.
    2. Прийом заспокійливих ванн.
    3. Вживання парацетамолу для зниження температури та зменшення болю.
    4. Важливо уникати пошкодження пухирців, щоб запобігти занесенню інфекції всередину ран.

    Профілактика вітрянки

    Існують вакцини для профілактики вітрянки.. Основні рекомендації щодо профілактики:

    1. Вакцинування дітей у віці 12-15 місяців.
    2. Друге вакцинування у віці 4-6 років.
    3. Вакцинування дорослих, які не хворіли вітрянкою в дитинстві.

    Окрім щеплення, важливо дотримуватися загальних правил гігієни та уникати контакту з інфікованими.

    Вітряна віспа – поширене захворювання, основний ризик якого – ускладнення у вразливих групах населення. Знання основних симптомів та правильний підхід до лікування вітрянки – запорука швидкого відновлення. Якщо вам потрібні ліки для лікування або профілактики вітрянки, вони доступні для покупки онлайн за приємними цінами на офіційному сайті мережі аптек «Бажаємо здоров’я».

  • Значення зорової гімнастики для здоров’я дитини.

    Однією з форм профілактики та корекції порушень зору, запобігання перевтомі зоро­вого апарату є зорова гімнастика. 

     Зорову гімнастику слід проводити: для 4 — 5-річних дітей — після 5 хв. ро­боти,а для 6 —7-річних — після 7 — 8 хв. роботи з телефоном чи комп’ютером.

    Тривати зорова гімнастика має 1—2 хв.

    Проведення з дітьми зорової гімнастики як у дошкільному закладі, так і вдома:

    • знижує втомлюваність очей;

    •зміцнює очні м’язи;

    • знімає напруження;

    • запобігає виникненню порушень зору;

    • позитивно впливає на загальну пра­цездатність зорового аналізатора та всього організму.

    Вправи для проведення з дітьми зорової гімнастики в домашніх умовах.

    Якщо в дитини вже виявлено порушення зору, зорова гімнастика допоможе розв’язати цю проблему. Завдання батьків — вивчити з дитиною прості гімнастичні вправи для поліп­шення зору й регулярно нагадувати їй про необ­хідність виконання цих вправ удома. А для того щоб заохотити дитину й викликати в неї інтерес до зорової гімнастики, рекомендуємо батькам виконувати вправи для очей разом з нею.

    Пропонуємо декілька простих вправ, які зручно виконувати з дитиною вдома.

    • Почепіть різноколірні картонні кру­жечки різних розмірів у кутках кімнати під стелею. Запропонуйте дитині подивитися на лі­вий кружечок декілька секунд, потім — на пра­вий, відтак заплющити очі на 10 с. Виконайте з дитиною цю вправу 3 — 5 разів.
    • Запропонуйте дитині протягом 10 с по­чергово заплющувати й розкривати очі для роз­слаблення м’язів, що підтримують очне яблуко.
    • Запропонуйте дитині зробити те саме. Від­так виконуйте вправу разом. Слід підняти очі й подивитися вгору, потім — вниз по 4 рази; перерва 10 с; потім — вправо, вліво по 4 рази; перерва 10 с.
    • Запропонуйте дитині уявити перед со­бою квадрат і «обвести» його очима по пери­метру за годинниковою стрілкою та проти неї, відтак провести уявні лінії по діагоналі — з лі­вого верхнього кута у правий нижній та з ліво­го нижнього кута у правий верхній.
    • Відшукайте за вікном дуже віддалений об’єкт. Запропонуйте дитині подивитися че­рез вікно на нього та уважно розглядати впро­довж 10 с, потім перевести погляд на об’єкт, що знаходиться в кімнаті. Повторити вправу слід 3 — 4 рази.

  • “Емоційне вигорання, як цього уникнути”

    22.10.2024

    Практичним психологом Мариною Раш, було проведено перше заняття клубу психологічної компетентності педагога на тему “Емоційне вигорання, як цього уникнути?”

    Мета заняття: психопрофілактика психічного здоров’я педагогів, розвиток самоусвідомлення, саморефлексії та самоаналізу, як необхідних складових здоров’я педагога (вихователя ДНЗ).

    Завдання: 

    – Інформування педагогів про наявні методи профілактики і боротьби із СЕВ;

    – Сприяння формуванню практичних навичок володіння собою в різних ситуаціях;

    – Збагачення психологічної компетентності педагогів з даного питання.

    На консультації розглянули поняття «Синдром професійного вигорання».

    Синдром професійного вигорання-це довготривалий, складний психофізіологічний процес, який містить в собі емоційне, розумове і фізичне виснаження з причини тривалого емоційного навантаження.

     Визначили основні ознаки синдрому емоційного вигорання:

    • виснаження, утома;
    • безсоння;
    • негативні настанови стосовно підлеглих;
    • негативні настанови щодо своєї роботи;
    • негативне само оцінювання;
    • посилення агресивності;
    • посилення пасивності.

    Причини «синдрому згорання»:

    • напруженість і конфлікти у професійному оточенні;
    • недостатні умови самовираження;
    • одноманітність діяльності;
    • робота без перспективи.